Біблійні мотиви в романі Б. Л. Пастернаку “Доктор Живаго”

Колекція творів: Біблійні мотиви в романі Б. Л. Пастернаку "Доктор Живаго"

Біблія сама по собі багато значила для Б. Л. Пастер-Нака. В "Охоронній грамоті" він писав: "Я зрозумів, що, приміром, Біблія є не стільки книга із твердим текстом, скільки записний зошит людства, і що таке все віковічне".

Тому цікаві біблійні мотиви в його творчості. У романі "Доктор Живаго" одержали втілення як вдача-ственние сторони євангельського навчання, так і інші, свя-занние з головною ідеєю, принесеної Христом людству. "Смерті не буде", - так звучить один з авторських вари-антів назви майбутнього роману. На думку Пастернаку, людина повинен носити в собі ідею безсмертя. Без цього він не може жити. Юрій Живаго вважає, що безсмертя буде досягнуто людиною, якщо він стане "вільний від себе" - прийме на себе біль часу, прийме всі страждання людства, як свої

И значимо те, що головний герой - не тільки лікар, але й поет. Збірник його віршів є результатом, ито-гом життя. Це життя Юрія Живаго після смерті. У цьому - безсмертя людського духу

Ще одна тема, що хвилює Пастернаку, як і Досто-Евского. Це тема духовного відродження особистості. Вона явно уплетена в складний романний ансамбль. Перші рядки книги (похорони матері Юри, хуртовинна ніч після поховання, пе-реживания дитини) - значеннєвий зачин цієї теми. Пізніше Юрію Андрійовичу думає, що він пише поему "Сум'яття" про ті дні, які протекли між смертю Христа і його вос-кресением, про тім просторі й часі, коли йшла боротьба між воскресительной потенцією життя й "чорною земною бурою": "И два римовані рядки переслідували його: "Ради торкнутися /И треба прокинутися".

Ради торкнутися й пекло, і розпад, і розкладання, і смерть, і, однак, разом з ними рада торкнутися й весна, і Магдалина, і життя. И - треба прокинутися! Треба прокинутися й устати. Треба воскреснути".

А головний герой роману воскресіння розуміє так:

"...От ви побоюєтеся, чи воскреснете ви, а ви вже вос-кресли, коли народилися, і цього не помітили". Доктор Живаго вважає, що людина в інших людях і є душу чоло-століття, його безсмертя: "В інші ви були, в інших і оста-нетесь. І яка вам різниця, що потім це буде на-зиваться пам'яттю. Це будете ви, що ввійшла до складу майбутнього".

Цікава в романі й ідея життя як жертви. Саме таким життям живуть герої роману. Для Пастернаку важлива тема співчуваючої тотожності душі однієї людини друго-му, думка про неминучість віддати всього себе за людей. Мушка-сі-мушка Тунцова в романі міркує: "...Адам хотів стати Богом і помилився, не став їм, а тепер Бог стає челове-кому, щоб зробити Адама Богом". Героям Пастернаку прису-ща любов до ближнього. В "Охоронній грамоті" автор писав, що "майбутнє людини є любов". І про головного героя ро-мана так говориться: "...все життя він намагався ставитися з любов'ю до всіх людей, не говорячи вже про близькі й родині". Є ще один герой - Микулицин, що, як і герої Достоєвського, живе любов'ю до ближнього. Це про нього ска-заале в романі: "...він злочинно добрий, добрий до крайності. По^-шумить, покобенится й розм'якне, сорочку із себе зніме, пос-леднею коркою поділиться".

У романі Пастернаку можна виділити два уклади б-тия: природне життя людей (час) і надприродний-ная (вічність). Лише в контексті вічності життя людини й усього людства одержує для письменника зміст. Всі події роману, всі персонажі раз у раз проектуються на новозавітний переказ, сполучаються з вічним, будь те явний паралелізм життя доктори Живаго із хрещеним пу-тим, долі Лари з долею Магдалини, Комаровского - сдьяволом.

"Загадка життя, загадка смерті" - над цією таємницею б'є-ся думка автора "Доктори Живаго". І Пастернак разгадива-ет "загадку смерті" через життя в історії-вічності й у твор-честве. От чому в труни Живаго любляча його женщинаощущает "віяння волі й безтурботності".

Цього письменника завжди нескінченно торкало чудо життя

Він ніколи не втрачав відчуття первинної краси того, що нас безпосередньо оточує. Цьому Пастернак віддав своє життя, і це, властиво, його в ній тримало. Але він ніколи не відокремлював себе від часу, просто намагався затвердити гармонію того існування, з яким він прийшов у життя. От цим нам і доріг Пастернак. У цьому застава його якщо не вічної, те, у всякому разі, тривалої житті

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы