Дмитро Дмитрич Гуров в оповіданні А. П. Чехова “Дама із собачкою”

Дмитро Дмитрич Гуров. Отже, головний герой оповідання "Дама із собачкою" Дмитро Дмитрич Гуров. На початку оповідання він представляється людиною бездушним, недалеким, не поважаючих оточуючих людей, у тому числі й дружину. Але зустрівши один раз Ганну Сергіївну, він поступово починає мінятися, по іншому сприймати навколишній світ і людей навколо. І наприкінці оповідання ми бачимо зовсім іншої людини. Ця людина здатна любити "по-справжньому", почувати іншої людини, жертвувати собою заради любові. "Вони простили один одному те, чого соромилися у своєму минулому, прощали все в сьогоденні й почували, що ця їхня любов змінили їх обох". Дуже складно сказати позитивний або негативний герой Д.Д. Гуров

Скоріше він людина запутавшийся в житті, і обредший зміст її тільки через любов. На початку оповідання в Гурова найбільше часто повторюються жести: "лякливо оглянувся" або "з оглядкою й страхом", що говорить про внутрішній стан героя. Можна навіть сказати, що це улюблений його жест. Герой боїться, що його хто-небудь побачить. Виходить, він почуває, що його поводження негідно вихованої й шляхетної людини. І на початку оповідання все поводження Гурова носить "невартий" характер. Також часто зустрічається жест "ходив з кута в кут", що говорить про те, що головний герой перебуває в порушенні, у замисленості, шукає рішення. Це говорить про найсильніше хвилювання героя. Потрібно відзначити, що в головного героя жести повністю збігаються зі словесною інформацією. Більше того вони допомагають нам зрозуміти щиросердечний стан героя, його думки, почуття, бажання. Гурову біля сорока літ

Його женили рано, коли він був ще студентом другого курсу, і тепер дружина здавалася в півтора разу старше його. А він уважав її недалекої, вузької, невитонченої, боявся її й не любив бувати будинку. Змінювати їй він почав уже давно, змінював часто й, імовірно, тому про жінок озивався майже завжди погано.

У суспільстві чоловіків йому було нудно, не по собі, з ними він був неговіркий, холодний, але коли перебував серед жінок, то почував себе вільно й знав, про що говорити з ними і як тримати себе. У його зовнішності, у характері, у всій його натурі є щось привабливе, невловиме, що розташовувало до нього жінок, вабило їх, він знав про цьому, і самого його теж якась сила тягла до них. Багаторазовий досвід, навчив його давно, що всяке зближення, що спочатку так приємно різноманітить життя й представляється милим і легенею пригодою, зрештою стає тяжким. Але при всякій новій зустрічі з интересною жінкою цей досвід якось вислизав з пам'яті, і хотілося жити, і все здавалося так просто й забавно.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы