Ігри в лісі й на галявині для школярів

«Пройти без шуму!»

Кільком гравцям зав'язують очі; вони стають парами один проти одного, на відстані витягнутих рук, утворюючи «ворота». Решту гравців розподіляють на групи (за кількістю воріт) і дають завдання: пройти через ворота. Проходити потрібно без шуму, обережно, можна пригнутися, проповзти. Гравці, які зображають ворота, намагаються почути й затримати того, хто проходить. Перемагають гравці, які зуміють непомітно пройти через ворота.

«Відшукай прапорець!»

На невеликій ділянці в різних місцях керівник розкладає кілька прапорців. Вони повинні

Бути малопомітними на місцевості, але не дозволяється закопувати в землю, засипати

Піском. Гравцям пропонують вирушити на пошуки прапорців, на що дає сигнал і всі гравці повертаються на місце. Хто знайшов прапорець, віддає його керівникові. Особливо слід відзначити тих, кому вдасться знайти 2-3 прапорці.

«Світлячки»

Гра відбувається на знайомій дітям місцевості, присмерком. Декому з гравців доручається бути «світлячками». Ніхто, крім них, цього не повинен знати. Кожний світлячок отримує електричний ліхтарик. Керівник пропонує всім гравцям розійтися по ділянці (треба позначити межі, виходити за які не дозволяється). Він повідомляє, що серед гравців є світлячки, яких треба піймати. Піймати світлячка можна по вогниках, що спалахуватимуть у різних місцях ділянки. Гра починається. Світлячки, заховавшись у кущах, за деревами, в густій високій траві, дають про себе знати - через кожні 1-З хв. засвічують ліхтарики. Погасивши ліхтарик, вони можуть вийти зі схованки, вдаючи, ніби також шукають світлячків.

Хто зловить світлячка, приводить його до керівника в умовлене місце. Гра закінчується за сигналом керівника.

Ігри на спеціально обладнаному майданчику

«Горобчики-стрибунчики»

На майданчику креслять коло, всередині якого розміщується «кішка»; всі гравці - «горобчики» - перебувають за його межами. Горобчики безперервно вскакують у коло і вискакують з нього. Кішка намагається заквачити того, хто затримався всередині кола. Тоді той, кого заквачили, стає кішкою, а сама вона займає місце серед горобчиків.

«Западня»

Гравці утворюють два кола - внутрішнє й зовнішнє. Під музику або пісню вони рухаються в різні боки. За сигналом керівника зупиняються. Гравці, які стоять у внутрішньому колі, беруться за руки й піднімають їх угору, створюючи «ворота». Решта гравців пробігає під воротами вперед і назад, у різних напрямках. За другим сигналом - ворота зачиняються (гравці опускають руки вниз), усі, хто залишився всередині кола, вважаються пійманими. Вони переходять у внутрішнє коло, після чого гра продовжується. Коли в зовнішньому колі залишається мало дітей, вони беруться за руки і створюють внутрішнє коло, тобто міняються ролями з тими, хто раніше перебував у ньому.

«Не лови ґав!»

Гравці розподіляються на дві команди і стають шеренгами одна проти одної на відстані 20-25 м. Перед кожною шеренгою проводять лінію. Кожна команда по черзі посилає до команди суперників одного зі своїх гравців. Кожний гравець другої команди витягує вперед праву руку. Гравець, який підійшов, повинен тричі доторкнутися до одного суперника (або по одному разу до трьох різних). Після цього він намагається швидко повернутися за лінію своєї команди, а гравець, якого він торкнувся втретє, наздоганяє його. Якщо йому вдасться наздогнати, він бере суперника в полон і ставить за собою, якщо ні - сам стає полоненим. Полонених можна виручати. Для цього третім дотиком треба викликати із шеренги гравця, за яким стоїть полонений, і повернутися не пійманим до своєї команди. Перемогу здобуває команда, яка після закінчення гри матиме найбільше полонених.

«Яструб і квочка»

Гравці стають один одному за спину й захоплюють за пояс гравця, який стоїть попереду! Перший у цьому ланцюзі - «квочка», решта - «курчата». Одного з гравців призначають «яструбом», завдання якого схопити останнє в ланцюзі курча. Квочка різними способами намагається перешкодити цьому, перепиняючи шлях яструбові розведеними руками. Усі гравці допомагають квочці, переміщуються по майданчику так, щоб кінець ланцюга щоразу опинявся якомога далі від яструба.

Якщо яструб схопить курча, гра припиняється; обирають нових яструба й квочку. Коли

Яструбові довго не вдається досягти перемоги, його замінюють іншим гравцем.

«Білки, горіхи і шишки»

Гравці стають у коло і розраховуються на перший, другий і третій. Кожний має запам'ятати свій номер.

- Перші номери, підніміть руку, - говорить керівник, - ви будете «білками».

Потім піднімають руку другі номери, це - «горіхи». Треті - «шишки». Кожна трійка береться за руки. Один із гравців - ведучий. Він стає посередині кола, подає команду: «Білки, міняйтеся!» Усі білки повинні помінятися місцями. А в цей час ведучий намагається зайняти вільне місце. Якщо він зуміє це зробити, то займає місце білки, а той, хто був білкою, стає ведучим. Гра повторюється. Можна подавати команду «Горіхи, Міняйтеся!», «Шишки, міняйтеся!».

У розпалі гри можна раптово скомандувати: «Білки, горіхи і шишки, міняйтеся!» Усі міняються місцями.

«За спиною ведучого»

Гравці, поділені на три команди, шикуються в шеренгу за лінією. За 40-50 кроків від них паралельно першій проводять другу лінію. Біля неї, то наближаючись до гравців, то віддаляючись від них, походжає ведучий. Коли він зробить кілька кроків і повернеться спиною до команд, гравці починають перебігати в бік ведучого. Як тільки він повернеться до них обличчям, вони завмирають на місці. Якщо ведучий помітить, що хтось із гравців не встиг зупинитися, він повертає його назад за лінію.

Перемагає команда, гравець якої першим стане за лінію, біля якої проходжується ведучий. Цей гравець призначається ведучим. Гра продовжується.

«Доганяйте за сигналом!»

У грі беруть участь дві команди з однаковою кількістю дітей.

З кожної команди виділяють по гравцю; на майданчику

(10 х 10 ж) протягом 1 хв. вони по черзі наздоганяють один одного. Якщо ведучий дає один сигнал, гравець першої команди доганяє свого суперника, якщо два - доганяє гравець другої команди. За хвилину керівник 6-8 раз міняє сигнали. Скільки разів гравець заквачить суперника (доторкнувшись до його плеча), стільки очок він приносить своїй команді. Якщо ж якийсь із гравців вибіжить за межі майданчика, - він втрачає очко. Потім на майданчик викликається друга пара суперників, третя і т. д.

Перемагає команда, яка набере більшу кіль

Кість очок.

Ігри під час негоди

«Не зіб'юсь!»

Бажаючому пропонується завдання: лічити до тридцяти, але замість числа, в якому є цифра 3 і яке ділиться на 3, треба говорити: «Не зіб'юсь!». Отже, лік ведеться так: один, два,

«Не зіб'юсь!», чотири, п'ять, «Не зіб'юсь!», сім, вісім, «Не зіб'юсь!», десять, одинадцять, «Не зіб'юсь!» і т. д. Перемагає той, хто долічив до тридцяти і не помилився.

«Хто перший скаже «сто»?»

Керівник пояснює зміст гри.

- Хто-небудь, - каже він, - називає довільне число з першого десятка, наприклад «7», інший повинен до цього числа додати друге, але не більше десяти, і так до ста. Хто першим називає число 100, той буде переможцем.

У процесі гри треба «вискочити» на числову «драбинку» 56, 67, 78, 89.

«Три вихідні положення»

- Нехай кожний запам'ятає три положення рук, які я покажу, - звертається керівник до дітей. - Перше: руки зігнуті в ліктьових суглобах, кисті на рівні плечей. Друге: руки витягнуті вперед, на рівень плечей. Третє: руки підняті вгору.

Керівник показує перелічені положення рук, гравці повторюють їх за ним двічі, тричі, щоб краще запам'ятати. Потім починається гра: керівник показує одне положення і відразу називає номер іншого. Гравці мають приймати положення, які відповідають названому керівником номеру, а не ті, які він показує.

«Риба, звір, птах»

Гравці сідають у кімнаті. Обирають ведучого. Він проходить біля гравців і повторює три слова: «риба», «звір», «птах». Несподівано зупиняється перед одним з учасників гри й голосно каже одне з цих слів, наприклад «птах». Водночас лічить до п'яти. Гравець повинен швидко назвати будь-якого птаха, наприклад «орел». Той, хто заґавився або відповів неправильно, платить штраф - декламує вірш, виконує танець тощо.

Не можна називати рибу, звіра або птаха, яких уже було названо.

«Руки на стіл!»

Усі сідають за довгий стіл. З одного боку - ведучий. Один із гравців отримує невеликий предмет (монету, ґудзик). Гравці, тримаючи руки під столом, непомітно передають предмет один одному. Раптом ведучий командує: «Руки на стіл!» Гравці, серед них і той, хто має в руці предмет, повинні негайно покласти руки на стіл, долонями донизу. Ведучий намагається вгадати (по звуку, положенню рук та ін.), у кого предмет. Той, на кого він покаже, має підняти руки. Якщо ведучий помилився, гра повторюється, а якщо вгадав, тоді той, у кого був предмет, стає ведучим, а ведучий сідає на його місце і бере участь у подальшій грі.

«Гра в камінчики»

Гравці сидять на підлозі, долівці. У кожного по 5 камінчиків. Насамперед визначають, кому починати, той бере в руки свої камінці, підкидає їх угору і, швидко повернувши руку долонею донизу, ловить камінці на тильну її сторону. При цьому частина камінців упаде на землю. Потім кожний повторює вправу в порядку черги (справа наліво).

Наводимо для зразку кілька вправ.

1. Узяти в руку п'ять камінців. Один підкинути вгору, решту швидко покласти і цією самою рукою встигнути піймати підкинутий камінець.

2. Підкинути камінець, піймати його, попередньо взявши зі столу два інші камінці.

3. Підкинути вгору три камінці, що були в руці, і піймати їх, попередньо взявши зі столу два інші камінці, які там залишилися.

4. П'ять камінців тримати в руці, один притримувати великим пальцем, решту підкинути вгору і піймати, поклавши попередньо п'ятий камінець на стіл.

5. Підкинути знову ці чотири камінці вгору і піймати, попередньо взявши зі столу один камінець.

Різні варіанти вправ гравці можуть придумати самостійно.

Розвиваються спритність рук і пальців, координація рухів.

«Волейбол із повітряними кулями»

У кімнаті на висоті близько 1,5 м від стіни до стіни натягують шнур. Дві зв'язані повітряні кулі замінюють м'яч. У кулю наливають кілька крапель води, завдяки чому в неї зміщується центр ваги, і їх політ відбувається в непередбаченому напрямку.

Обабіч шнура розміщуються команди - по три-чотири гравці в кожній. Гравці відбивають «м'яч», як у волейбольній грі: намагаються перекинути його на половину поля суперника, водночас не даючи впасти на своїй половині. Перемагає команда, яка на кінець гри матиме меншу кількість штрафних очок.

Ігри на вечорі веселих змагань «Спритні, сильні, сміливі!»

«Біг з картоплею»

Четверо гравців (по двоє від кожної команди) отримують по одній столовій

Ложці та по одній картоплині.

Стають за лінією старту, беруть у праву руку ложку з картоплиною

І за сигналом керівника починають біг до умовленого місця (його

Позначають прапорцем) й повертаються назад. Якщо картоплина випаде, гравцеві треба зупинитися, взяти її в ложку без допомоги лівої руки і продовжувати біг.

«На трьох ногах»

Два гравці стоять поруч. Ліву ногу правого гравця пов'язують тасьмою або стрічкою з правою ногою лівого трохи вище стопи. У змаганнях беруть участь дві пари гравців. За сигналом керівника вони повинні добігти до лінії фінішу й повернутися назад. Щоб їм було зручніше рухатися, вони кладуть один одному руки на плечі.

«Велика вага»

Кожна пара гравців отримує по дві палички завдовжки 50 см і дощечку довжиною 70-75 см з прикріпленим до неї прапорцем. Узявши вдвох палички, на яких дощечка з прапорцем, учасники змагання мають донести це до певного місця й повернутися назад. Якщо дощечка впаде, гравці зупиняються, піднімають її і після цього знову продовжують рухатися.

«Носильники»

Четверо гравців (по двоє від кожної команди) стають на лінію старту. Кожний отримує по три великі м'ячі, які потрібно донести до кінцевого пункту й повернутися назад.

Утримати в руках три великі м'ячі дуже важко, а підняти м'яч, який упаде, теж нелегко. Ось чому носильники повинні рухатися нешвидко й обережно (дистанція має бути не дуже довгою).

«Крізь обруч!»

Учасники отримують по ракетці з фанери. На кільце, прикріплене посередині ракетки, кладуть м'яч або кульку. Перед кожним гравцем,

За кілька кроків від нього, лежить на землі обруч. Другий обруч

Прикріплюють вертикально на підставках і встановлюють за кілька кроків від першого. Кожний гравець, тримаючи ракетку в руці, має підійти до першого обруча й пролізти крізь нього, спочатку просунувши руку з ракеткою, потім пролізти крізь другий обручі повернутися назад. Гравець повинен ретельно виконувати завдання, щоб не загубити по дорозі м'яч.

«На штучній доріжці»

Кожний гравець отримує по чотири дощечки і кладе на землю. Потім стає ногами на дві дощечки, нахиляється, піднімає із землі дві інші, кладе їх перед собою і переходить по них. Після цього піднімає ті дощечки, що звільнилися, і знову кладе їх перед собою. Так, викладаючи доріжку, кожний гравець повинен дійти до призначеного місця й таким самим способом повернутися назад.

«Хто швидше наповнить?»

На старті встановлюють дві невеликі скриньки з піском і за десять кроків від кожної - дві банки. Беруть участь по два гравці від команди. Кожна пара гравців має по дві торбинки. Допомагаючи один одному, вони насипають у них пісок, потім біжать до своєї банки, висипають його і повертаються назад. Щоб наповнити банки, слід пробігти з торбинками кілька разів.

« Чемпіони малого м’яча і скакалки»

Кожний учасник конкурсу повинен навчитися виконувати три обов'язкові вправи, які завчасно необхідно довести до відома дітей на одному із зборів. Ці вправи не повинні бути надто легкими. А дві інші вправи учасник має придумати самостійно. Обов'язкові вправи:

А) з м'ячем:

• підкинути м'яч угору, опуститися на одне коліно і спіймати його двома руками;

• вихідне положення: ноги на ширині пліч; взяти м'яч у праву руку, відвести її за спину і підкинути м'яч так, щоб він перелетів через ліве плече. М'яч піймати перед собою лівою рукою;

• правою рукою тримати м'яч (рука витягну та вперед і долонею повернена донизу). Пальці випрямити, м'яч випустити і піймати його лівою рукою над землею, захопивши зверху.

Б) зі скакалкою:

Крутити скакалку, перескакуючи через неї (ноги схрещені або в положенні навприсядки); • крутячи скакалку, скакати на одній нозі, а другу тримати витягнутою вперед або назад;

• крутити скакалку так швидко і стрибати так високо, щоб скакалка під час стрибків

Встигла пройти під ногами двічі.

Кожна вправа повторюється три рази. Перед тим як вибирати обов'язкові вправи, слід порадитися з дітьми, врахувати їхні пропозиції і побажання. Щоб оцінити результати конкурсу, створюють журі, до складу якого входять представники груп молодших і старших загонів, представники ради табору, старша вожата, інструктор фізкультури.

Конкурс проводять у два тури: перший - у групах і загонах; другий - загально табірний заключний тур, до якого допускаються сильніші гравці. Проводити фінальні змагання потрібно в присутності всієї дружини, в урочистій обстановці, з присвоєнням звання «чемпіона».

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы