КОХАНИЙ РІДНИЙ КРАЙ

(У залі лунають українські мелодії., глядачі заповнюють зал. Лунають позивні. За кулісами ведучий говорить слова).

Мій рідний край, у золоті колосся

На неосяжнім просторі степів,

Де всім гостям, як здавна повелося,

На рушнику підносять хліб і сіль.

1-й ведучий. Розпочинаємо творчий звіт колективів художньої самодіяльності.

2-й ведучий.

    Там, де степи безкраї сивіють вдалині,

    Де жайворонок грає на золотій струні,

    Де річка сповиває дзвінкий барвистий рай

    Він тут, в моєму серці - коханий рідний край.

(На сцені учасники ансамблю виконують хореографічну композицію).

1-й читець. Наша земля, овіяна легендами козацької вольності, духом свободи, скроплена кров'ю наших пращурів, які власним життям платили за цю свободу, рясно полита солоним потом хліборобів.

2-й читець. Оспівана в піснях десятків поколінь українців, як символ величної краси природи та духовної краси людини.

3-й читець. Багатобарвні мозаїки степів, віковічний шепіт полину та ковили, високі степові кургани, пісні дзвінкоголосих джерел, тихий спокій річкових заплав, золоте колосся стиглого хліба, мальовнича краса - все це наша земля.

4-й читець. Прекрасна будь-якої пори року своєю особливою, лише їй притаманною красою, звивистими лініями балок та урвищ, порослих кущами глоду.

5-й читець. Наше село - земля особливої долі, особливих людей, особливої історії. Історії давньої, героїчної, трагічної і поетичної.

6-й читець. Краю мій, рідний мій! Багато по тобі пройшло-протопталося літ і віків, багато розлилося сліз і горя, сіялося кісток та крові; та не з нехаяло се твоєї пишної краси, твого безмірного достатку.

(На сцені зведений хор, виконують гімн села).

1-й ведучий.

Такого сплеску в музиці і слові,

Вогню такого не передаси

Нічим, крім пісні, посестри любові,

Криниці невичерпної краси. (На сцені вокальний номер «Ой у вишневому саду).

2-й ведучий.

    Ну де ще є така чарівна пісня,

    Серед яких на світі славних мов?

    То серце від журби неначе стисне,

    А то навіє радість і любов. (Виконується пісня).

1-й ведучий.

    Народів різних внуків й діти -

    Єдиний творимо народ.

    Своїх пісень найкращих в світі

    Сплели в єдиний хоровод. (Виконується хореографічна композиція та пісня).

2-й ведучий.

Ой, виходьте, дівчата,

Та в сей вечір на вулицю

Свято наше стрічати,

Свято наше вітати.

Будемо свято стрічати

Та віночки сплітати,

А віночки сплетемо,

Хороводом підемо. (Танцюють учасники танцювального колективу).

1-й ведучий.

    Вирує невпинно джерельна вода,

    То сила і врода моя молода.

    Хай повниться щедро дзвінке джерело,

    Хай пісня і танець зіллються водно.

2-й ведучий.

    Медових трав хурделиця і громовиць вірші

    Вив'язуються, стеляться по серцю, по душі.

    Зимові заметілі і весняний розмай -

    Він тут, в моєму серці - коханий рідний край. (Свято закінчується феєрверком).

2-й ведучий. Запрошуємо високоповажних гостей.

(Гості і члени оргкомітету займають місця в залі, гасне світло, опускається екран).

1-й ведучий. Рідний наш край... Рідне наше село... Золота чарівна сторона. Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок рути і барвінку, над якими світять яскраві зорі.

2-й ведучий. Скільки ніжних, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою палку любов до краю, де народилися і живуть, до рідного села.

1-й ведучий. Пропонуємо вам переглянути відео сюжет про мальовничий куточок.

(Демонструється відео сюжет. Після його завершення піднімається екран, освітлюється сцена).

(На сцені хор).

2-й ведучий. Село, воно прекрасне в будь-яку пору року. Особливо красиве село, коли пишно цвітуть сади, коли першою зеленою щіточкою з'являється травичка, коли соловейко до сліз доводить своїми піснями, коли оживає земля - наша матінка. На сцені творчі колективи села. Зустрічайте їх!

1-й ведучий. Прекрасне наше рідне село завжди. І тоді, коли з маленької травинки виростають і морем хвилюються трави, коли над цими травами різнокольоровими хмарками дріботять крильцями метелики.

2-й ведучий. Красиве і тоді, коли зарум'яняться його щічки, наче свячені яблука на Спаса, коли одягне вона свою сорочку, вишиту жовтогарячим листям, і пустить дощову сльозу, наче дівчина під Покрову.

1-й ведучий. І тоді красиве наше село, коли сховає його під білими метеликами зима. Тихо падає сніг, переливаючись місячним сяйвом. Небо зоряне-зоряне. І коли сміються зарум'янілі діти, то здається, що сміється вся Україна.

1-й ведучий. Село наше мальовниче й прекрасне. Саме про таке мріяли мужні сини і дочки, які боролися за вільну і незалежну Україну.

2-й ведучий. Тож нехай не забракне нам сили на сходження до нових вершин. Віддаймо свої сили, свою творчість, вогонь наших сердець нашій Україні, живімо й творімо для неї, для її сьогоднішнього і майбутнього.

1-й ведучий. Хай завжди чистою буде блакить українського неба, нехай колоситься щедро пшениця, хай лине спів жайворонка над полями, хай завжди радісно і дзвінке сміються діти.

(Виконується фінальна пісня про Україну).

2-й ведучий. Славні наші земляки: ткачі і ковалі, музиканти й теслярі, співаки і танцюристи, різьбярі і вишивальниці, міцного здоров'я вам, миру і злагоди, родинногс щастя і благополуччя!

1-й ведучий. На все вам добре, до нових зустрічей!

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы