Проблеми інтелігенції у творчості А. П. Чехова

Колекція творів: Проблеми інтелігенції у творчості А. П. Чехова

У своїх творах Чехов відгукується на моральний-ние й ідейні шукання сучасної йому інтелігенції. У центрі його уваги - міра духовної цінності людини, не-залежно від його професії й станової приналежності

Чехов піднімає питання про цінність людського життя, про моральний обов'язок людини перед народом, про зміст людського життя

Питання, підняті Чеховим, загальлюдяні

У сюжетах з життя інтелігенції Чехов висловив свої самі таємні думки про сучасну йому действительнос-ти, про сьогодення й майбутнє Росії, про моральну позицію людини

У своїх розповідях Чехов показує, як гинуть кращі представники росіянці інтелігенції

Одним з таких людей є доктор Димов, герой рас-розповіді "Стрибуха». Він належить до тої частини російської інтелігенції, який Чехов захоплювався. В образі доктора Димова з'єдналися й героїзм праці, і моральна челове-ческая сила, і шляхетна любов Кродине.

Його дружина Ольга Іванівна присвятила своє життя пошукам "великої людини». З її образом зв'язана тема вульгарності, безглуздості обивателів, а, за словами Горького, вульгарність була ворогом Чехова. Ольга Іванівна так і не побачила поруч із собою людини, який вона шукала, не зрозуміла сили й кра-стільники Димова. Його талант і чудові щиросердечні якості були замічені тільки після смерті. Ольга Іванівна так і не зрозуміла, що цінність людського життя в ній самої, а не в помилковій величі

Епіграфом до "Стрибухи» можуть служити слова профес-сміття з "Нудної історії»: "Я хочу, щоб наші дружини, діти, друзі, учні любили в нас не ім'я, не фірму й не ярлик, а звичайних людей».

У Чехова є свої улюблені герої. Всі вони натури целост-ние, цілеспрямовані, всі вони нехтують жалюгідний затишок, соб-ственническое щастя. Всі вони прагнуть до життя, гідної людини, до боротьби проти підлості й вульгарності

Чехов сказав: "У людині все повинне бути прекрасно: і особу, і одяг, і душу, і думки». Відомо й інше його висловлення: "Людина повинен бути ясним розумово, чис-тим морально й охайним фізично». Це бажання бачити людей прост, гарними й гармонічними пояснює не-примиренність Чехова до вульгарності, до моральної й щиросердечної обмеженості

Але якщо людина підкоряється силі обставин, якщо в ньому поступово гасне здатність до опору, то він зрештою втрачає все истинно людське, що було йому властиво. Це омертвляння людської душі

Такий герой розповіді "Ионич». Це парубок, повний неясних, але світлих надій, з ідеалами й бажаннями чогось високого. Але любовна невдача відвернула його від прагнень до чистого, розумного життя. Він піддався вульгарності, що оточує його з усіх боків. Він втратив всі духовні інтереси й стрем-ления. З його свідомості зник той час, коли йому були свій-ственни прості людські почуття: радість, страждання, лю-бовь. Ми бачимо, як людина, розумний, прогресивно мислячий, працьовитий, перетворюється в обивателя, в "живого мертвяка». Ми бачимо його моральну деградацію

Такі герої Чехова, як Ионич, втрачають те человечес-яке, чим наділила їхня природа. Але самі вони задоволені собою й не зауважують, що втратилися головного - живої душі

У своїх творах Чехов показує, як бездумна радість повсякденного існування може непомітно при-звістці навіть людини живого й сприйнятливого до повного ду-ховному спустошенню

Щодо цього чудова розповідь "Аґрус».

Герой розповіді - чиновник. Це добра, лагідна людина. Мрією всього його життя було бажання мати "усадебку» із кри-жовником. Йому здавалося, що цього досить для повного щастя

Але подання Чехова пр справжньому людський счас-тье інше. "Прийнято говорити, що людині потрібно тільки три аршини землі... Людині потрібно не три аршини землі, не садиба, а вся земна куля, вся природа, де на просторі він міг би виявити всі властивості й особливості свого вільного духу», - писав Чехов

И от мрія героя збулася, він придбав садибу, у його саду росте аґрус. І ми бачимо, що перед нами вже не колишній боязкий чиновник, а "справжній поміщик, пан». Він наслаж-дається тим, що досяг своєї мети. Ніж більше герой задоволений своєю долею, тим страшнее він у своєму падінні. І брат героя не може відповістити на запитання, яке добро потрібно робити, щоб позбутися від мерзенного власницького щастя

Героїв Чехова можна поділити на дві групи: одним з них мало властиві моральні переживання, інші ж, напружено шукають людини в собі й вокружающих.

Байдужості й сірості обивателів, пристосованців у про-винищеннях Чехова протистоїть інше, совісне відношення до життя, характерне для багатьох чеховських героїв

Одним з таких героїв є Алехин, герой розповіді "Про любов». Це людина непоганий і недурний, але він загруз у дрібних господарських турботах. Він любить жінку, заміж-нюю жінку. Він почуває, що й вона не байдужа до нього. Вони люблять один одного мовчачи. Алехину нема чого дати їй, йому нікуди неї відвезти. Він не веде яскраву, цікаву, захоплюю-щую життя художника, артиста, героя. Він розуміє, що, піди вона за ним, вона не буде щаслива, а виходить, не буде щасливий і він

Помітимо, що жоден герой Чехова не відбувся в любові. Може бути, тому, що сенс життя не в щастя, а в чомусь більше значному: "Я зрозумів, що коли любиш, то у своїх міркуваннях про цю любов потрібно виходити від вищого, від більше важливого, чим щастя або нещастя, гріх або чеснота в їхньому ходячому змісті, або не потрібно міркувати зовсім».

Про сенс життя, про призначення людини сперечаються й в "Будинку з мезоніном».

Герой повести, молодий художник, мріє про утопічний ідеал суспільного устрою: якщо звільнити людей від важкої фізичної праці, розділивши його, те тоді кожний буде думати про головний, про пошук правди

Його "супротивник» - прихильник теорії "малих справ», до-торие вносять невеликі зміни в життя народу, але не піднімаються до рішення головних завдань

У розповіді втілена спрага гармонії, мрія про здорове, осмислене існування, про духовну красу людини, про працю як основі справедливого й чесного життя. І Ліда зі своїми малими справами доводить, що це неможливо без загальної ідеї

От ще одна повість, герой якої міркує про сенс життя, про свої обов'язки перед народом

Микола Степанович, герой "Нудної історії», доходить висновку, що він прожив життя невірно. Міркуючи про про-житих роках, він шукає виправдання своєї діяльності. Він за-ново оцінює своє поводження як громадянина, ученого, глави родини й доходить висновку, що ніколи не пручався вульгарності, що панувала й у його будинку, і в науці. Тільки в самому кінці життя герой знайшов ваду й у своєму відношенні до миру, і в науковій праці: "Кожне почуття й кожна думка живуть у мені особняком, і у всіх моїх судженнях про науку, театр, літературу, учнях і у всіх картинках, які малює моя уява, навіть самий митецький аналітик не знайде того, що називається загальною ідеєю або богом живої людини. А коли немає цього, те, виходить, немає й нічого».

Життя без загальної ідеї безглузда. Чехів жадав гар-моничного існування для людини й страждав від отсутст-вия загальної ідеї

Питання, підняті Чеховим, актуальні й у наш час. Тому Чехова можна вважати письменником, творчість которо-го сучасно.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы