Психологічна новела «Intermezzo»

Intermezzo - це музичне визначення, що означає перепочинок, паузу між частинами великого добутку. Очевидно, у кожної людини в житті наступає такий момент, коли такий перепочинок стає надзвичайно необхідної, такий, що якщо її не зробити, далі йти не можна вже нікуди. І, властиво, можливість побить на самоті, серед природи, подалі від «залізної руки міста», від всіх тих проблем, своїх і чужих, від шуму, тісноти, постійного руху (емоційної й фізичного), психічної напруги потрібна кожному

Герой добутку - художник, що утомився від життєвих вражень, від людського горя, що йому доводилося спостерігати останнім часом. Украй знервований, герой протиставляє себе «людям», їхньому метушливому способу буття, що не має природної гармонії, а потім приводить до руйнування особистості. Герой прагне побить на самоті, відсторонитися від усіх: «Закрию вуха, замкну свою душу й буду кричати: тут вхід не вільний!» Таке нестримне бажання втекти могло виникнути в людини, що насправді дуже чуйний до людського нещастя, котороебудто «пропускає» чуже горе через себе, сприймає біль інших, як власний. Отже, зрозуміло, чому Г. Коцюбинський вибирає за героїв художника. Переповнившись цим болем, ліричний герой повинен зняти нервову напругу. Він прагне відпочинку, спокою, щоб відновити втрачені сили, і із цією метою покидає місто, відправляється на природу - у Кононовские поля на Полтавщині. Коловерть останніх думок про кого, останніх фразах, уривками почуті в потязі, - це немов відхід до сну, до відпочинку стомленої душі й натягнутих нервів

У новелі основним об'єктом зображення є саме душа художників. М. Коцюбинський простежує, як змінюється психологічний настрой людини від спілкування із природою. Психологічна основа ліричного героя випробовує своєрідну еволюцію: від поняття утоми до заспокоєння й відновлення творчих сил, прагнення знову вбирати в себе болі й радість навколишнього світу. У новелі немає видимих зовнішніх подій. Всі зміни відбуваються в душі героя. Разом з ним діючими особами в добутку виступають «ниви в червні», «жайворонки», «сонце», «зозуля», «залізна рука міста», «моя утома», «людське горе». Ця новела є своєрідною стенограмою психологічних станів ліричного героя, його почуттів і настроїв. Він утомився від залізної руки міста з усією складністю життєвих проблем, і прагне до заспокоєння, самоті на Кононовских полях. Поступове спілкування із природою знімає з героя психологічна напруга

Центральне місце займають картини його перебування серед природи, безлюддя, тиші, чистоти. Показовим є те, що спочатку героєві скрізь мариться, що повинен десь з'явитися людина, що начебто переслідує його, але поступово він ловить себе на тому, що розмовляє із природою, як з людиною, начебто йому вже бракує суспільства. Протиставленням людській логіці є поводження собаки, що волю цінує понад бажання удовлетворенния злості. І хочеться зробити висновок: людина не може бути духовно вільним, коли тримає злість на когось, коли живе почуттям местися

Невипадкової є й кульмінація добутку - зустріч героїв із селянином, якого художник уже готовий вислухати: «Ага, людське горе, ти все-таки ловиш мене? І я не тікаю! Уже натягнулися ослаблені струни, уже чуже горе може грати на них! Говори, говори...» І герой знову вбирає в себе горі, і, начебто камени, важко лягають на серце жахливі події: «П'ятеро дитинок голодних чомусь не забрала гарячка», «Раз у тиждень б'ють людини в особу», «Найближча людина готова продати», «Між людьми, як між вовками»... Зрозуміло, що це лише маленька крапля у великому морі людського нещастя

Пейзаж добутку має психологічна основу, він відображає не тільки красу навколишньої природи, а й внутрішній мир героя, зміна його настроїв, думок, почуттів. Новела написана в імпресіоністичній манері, що полягає в зображенні миттєвих вражень, безпосередньої фіксації реакцій, переживань. У добутку фактично немає сюжету, адже ціль не зображення зовнішніх подій. Саме головне - змусити кожного прислухатися до себе зсередини, відчути власну гармонію, налагодити струни душі, щоб зіграти нову мелодію - мелодію теперішнього повноцінного життя

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы