Райнер Марія Рильке ( 1875-1926). Біографія

Рильке Райнер Марія - Райнер Марія Рильке ( 1875-1926). Біографія

Райнер Марія Рильке ( 1875-1926). Біографія

Щоб написати один вірш, потрібно побачити багато міст, людей і речей, потрібно довідатися звірів, потрібно відчути, як літають птаха, і розуміти руху що розкриваються поутру маленьких квітів. Потрібно вміти згадати дороги в невідомі краї, несподівані зустрічі й неминучі розставання…
Райнер Марія Рильке

Австрійський письменник Стефан Цвейг назвав Рильке «вічним блукачем, подорожанином всіх доріг». Таке визначення дивно яскраво характеризує й особистість, і творчість письменника. Адже його вірші народжувалися завдяки мандрівкам у просторі й часі, подорожам з одного літературного методу або плину в інші, з культури в культуру, з мови в мову (Рильке писав на німецькому, французькому, італійському, російському). Мандрівка для нього було не просто захопленням, а способом життя, результатом усвідомлення своєї приналежності до всього миру

Умовно Райнера Марію Рильке називають австрійським поетом, оскільки народився він у Празі (
4 грудня 1875 року), що у той час входила до складу Австро-Угорщині. Але фактично поет не жив в Австрії, все його життя пройшло в подорожах по самих різних країнах і землям — Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, Швейцарії, Єгиптові, Росії, Україні й іншим. «Ви легко можете собі представити, — відзначав Рильке в одному зі своїх листів від 1926 г., — який вплив робило на мене оточення або багато країн, у яких я по милості моєї щедрої й поблажливої долі мав можливість зупинятися не тільки як мандрівник, але й по-справжньому там жити, приймаючи живейшее участь у сучасному й минулому цих країн…». «Чому ж і в минулому?» — подумаєте ви. Тому що Рильке найчастіше із завидною ретельністю прагнув вивчити історію й фольклор тих країн, у які попадав. Згодом всі ці знання харчували його творчість

Звернувшись до відомостей про дитинство письменника, ми довідаємося, що його батько мріяв про військового майбутньому сина й відправив Райнера у військовий навчальний заклад. Його Рильке так і не закінчив через стан здоров'я. Інтерес до гуманітарних наук привів юнака в Празький університет, де він навчався в 1895–1896 г. (потім продовжував утворення в Берліні й Мюнхені). Перший збірник його добутків за назвою
«Життя й пісні» вийшов в 1894 г.

В 1897 м. Рильке познайомився з німецькою письменницею
Лу Андреас Саломе, що народилася, провела своє дитинство і юність у Росії. Саме її захоплені розповіді про цю країну сприяли тому, що поет двічі (у квітні — травні 1899 г. і навесні — улітку 1900 г.) відправлявся в подорож по російських землях. Під час другої поїздки він відвідав і «край прекрасної України» (саме так про нашу землю писав він у листі матері). Велике враження на Рильке зробили золотоглавий Київ з його храмами й церквями, краса полтавських степів, велич Харкова, дніпровські кручі Канева

Побачене під час поїздок навіяло йому безліч віршів, що згодом увійшли в збірник
«Часослов» (1905). Книга написана від імені київського ченця, що розмовляє з Господом. Він звертається до нього з питаннями й благаннями, як, наприклад, у вірші
«Господь! Більші міста…»:

Господь! Більші містаПриречені небесним карамКуди бігти перед пожежею?Зруйнований одним ударом,Зникне місто назавжди.У підвалах жити усе гірше, всі трудней;Там з жертовною худобою, з полохливою чередою,Схожий Твій народ осанкою й поглядомТвоя земля живе й дихає поруч,Але забули бедние оней.    
Переклад Володимира Микушевича

Автор створює вражаючі картини дегуманизированного суспільства більших міст, які перетворилися в пекло для бідних людей. Слід зазначити, що Бог є центральним образом збірника «Часослов». Для Рильке він не тільки незбагненна вища сила, а насамперед Творець, символ єдності Всесвіту й людини

Паралельно з «Часословом» створювалася й
«Книга образів», що вийшла раніше — в 1902 м. Одне із самих улюблених читачами віршів цього збірника —
«Осінній день»:

Господь, вся лють літа на вагах,Пора: вітрами населили долиниИ тінь продовж на сонячні годинниках  Вдихни в плоди останній аромат,  дозволь небагато ясних зволікань,  додай ще до зрілості осінньої  останній сік у важкий виноградБездомним — будинок уже не заводитиИ хто ні з ким не подружився з літа,Слати буде довго листа без відповідіИ по листю розрізненої бродитиОдин, під хмарами без просвіту    
Переклад В'ячеслава Куприянова

Наступним важливим етапом у творчості Рильке став збірник
«Нові вірші» (1907–1908). У ньому яскраво відображена філософія поета в осмисленні поняття річ (ньому. Ding). «Тільки речі говорять із мною. Речі Родена, речі готичних соборів, античні речі — всі речі, які зовсім вещни. Вони-Те й указують мені на зразки, на що рухається, живий мир…», — писав він в 1903 м. Що ж поет розумів під таким непоетичним словом річ? Справа в тому, що значення німецького слова «Ding» відрізняється від значень російського «річ» і українського «річ». Рильке включав у це поняття не зовсім те, що звикли називати річчю ми, а трактував його значно глибше й ширше. Це не тільки нерухомі предмети, пам'ятники архітектури, скульптури, але і явища природи, тваринні й навіть біблійні образи. От як, наприклад, поет описує Ісус у вірші «
Сад Гефсиманский»:

Весь сірий, серед попелястого листя,Він був маслин що звисали пропиленней.Він ішов, не виймаючи головиЗ розпеченої глибини долонь 
Переклад Костянтина Богатирьова

«Зображуючи речі, поет використовує те, чому навчився в геніального скульптора Родена, — уміння бачити космос в окремому предметі й через нього вдивлятися навіть у саму скромну річ, щоб проникнути в її сутність, її глибинне життя». Серед найбільш відомих так званих « віршів-речей» (ньому. Ding-Gedicht) —
«Пантера»,
«Фламінго»,
« Вікно-Троянда»,
«Собор».

Вершиною творчості Рильке вважають два збірники —
«Дуинские елегії» і
«Сонети до Орфею», що вийшли в 1923 м. Слід зазначити, що Орфей — улюблений образ Рильке. До названого циклу до нього поет звертається у вірші
«Орфей. евридика. Гермес» (1907). Солодкоголосий співак Орфей, породжений фантазією стародавніх греків, з'являється у творчості поета символом мистецтва, що перетворює мир, вносячи в нього красу й гармонію

Орфеем ХХ століття називають і самого Рильке, чий поетиче­ский голос мав воістину магічну силу. Його неповторне звучання перервала хвороба. Великий поет умер від лейкемії в грудні 1926 г. в одній із клінік Швейцарії. Але подібно тому, як голос міфологічного Орфея не подвластен часу, так і голос Рильке продовжує звучати в душах всі нових і нових читачів. Якось поет написав: «Якщо ви мене шукаєте, шукайте мене у вашім серці. Якщо я там буду залишатися, я буду жити й далі». Його вірші не припиняють подорож у часі й просторі. Мандрівки в древа поезії тривають

райнер марія рильке ( 1875-1926). біографія

Щоб написати один вірш, потрібно побачити багато міст, людей і речей, потрібно довідатися звірів, потрібно відчути, як літають птаха, і розуміти руху що розкриваються поутру маленьких квітів. Потрібно вміти згадати дороги в невідомі краї, несподівані зустрічі й неминучі розставання…
Райнер Марія Рильке

Австрійський письменник Стефан Цвейг назвав Рильке «вічним блукачем, подорожанином всіх доріг». Таке визначення дивно яскраво характеризує й особистість, і творчість письменника. Адже його вірші народжувалися завдяки мандрівкам у просторі й часі, подорожам з одного літературного методу або плину в інші, з культури в культуру, з мови в мову (Рильке писав на німецькому, французькому, італійському, російському). Мандрівка для нього було не просто захопленням, а способом життя, результатом усвідомлення своєї приналежності до всього миру

Умовно Райнера Марію Рильке називають австрійським поетом, оскільки народився він у Празі (
4 грудня 1875 року), що у той час входила до складу Австро-Угорщині. Але фактично поет не жив в Австрії, все його життя пройшло в подорожах по самих різних країнах і землям — Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, Швейцарії, Єгиптові, Росії, Україні й іншим. «Ви легко можете собі представити, — відзначав Рильке в одному зі своїх листів від 1926 г., — який вплив робило на мене оточення або багато країн, у яких я по милості моєї щедрої й поблажливої долі мав можливість зупинятися не тільки як мандрівник, але й по-справжньому там жити, приймаючи живейшее участь у сучасному й минулому цих країн…». «Чому ж і в минулому?» — подумаєте ви. Тому що Рильке найчастіше із завидною ретельністю прагнув вивчити історію й фольклор тих країн, у які попадав. Згодом всі ці знання харчували його творчість

Звернувшись до відомостей про дитинство письменника, ми довідаємося, що його батько мріяв про військового майбутньому сина й відправив Райнера у військовий навчальний заклад. Його Рильке так і не закінчив через стан здоров'я. Інтерес до гуманітарних наук привів юнака в Празький університет, де він навчався в 1895–1896 г. (потім продовжував утворення в Берліні й Мюнхені). Перший збірник його добутків за назвою
«Життя й пісні» вийшов в 1894 г.

В 1897 м. Рильке познайомився з німецькою письменницею
Лу Андреас Саломе, що народилася, провела своє дитинство і юність у Росії. Саме її захоплені розповіді про цю країну сприяли тому, що поет двічі (у квітні — травні 1899 г. і навесні — улітку 1900 г.) відправлявся в подорож по російських землях. Під час другої поїздки він відвідав і «край прекрасної України» (саме так про нашу землю писав він у листі матері). Велике враження на Рильке зробили золотоглавий Київ з його храмами й церквями, краса полтавських степів, велич Харкова, дніпровські кручі Канева

Побачене під час поїздок навіяло йому безліч віршів, що згодом увійшли в збірник
«Часослов» (1905). Книга написана від імені київського ченця, що розмовляє з Господом. Він звертається до нього з питаннями й благаннями, як, наприклад, у вірші
«Господь! Більші міста…»:

Господь! Більші містаПриречені небесним карамКуди бігти перед пожежею?Зруйнований одним ударом,Зникне місто назавжди.У підвалах жити усе гірше, всі трудней;Там з жертовною худобою, з полохливою чередою,Схожий Твій народ осанкою й поглядомТвоя земля живе й дихає поруч,Але забули бедние оней.    
Переклад Володимира Микушевича

Автор створює вражаючі картини дегуманизированного суспільства більших міст, які перетворилися в пекло для бідних людей. Слід зазначити, що Бог є центральним образом збірника «Часослов». Для Рильке він не тільки незбагненна вища сила, а насамперед Творець, символ єдності Всесвіту й людини

Паралельно з «Часословом» створювалася й
«Книга образів», що вийшла раніше — в 1902 м. Одне із самих улюблених читачами віршів цього збірника —
«Осінній день»:

Господь, вся лють літа на вагах,Пора: вітрами населили долиниИ тінь продовж на сонячні годинниках  Вдихни в плоди останній аромат,  дозволь небагато ясних зволікань,  додай ще до зрілості осінньої  останній сік у важкий виноградБездомним — будинок уже не заводитиИ хто ні з ким не подружився з літа,Слати буде довго листа без відповідіИ по листю розрізненої бродитиОдин, під хмарами без просвіту    
Переклад В'ячеслава Куприянова

Наступним важливим етапом у творчості Рильке став збірник
«Нові вірші» (1907–1908). У ньому яскраво відображена філософія поета в осмисленні поняття річ (ньому. Ding). «Тільки речі говорять із мною. Речі Родена, речі готичних соборів, античні речі — всі речі, які зовсім вещни. Вони-Те й указують мені на зразки, на що рухається, живий мир…», — писав він в 1903 м. Що ж поет розумів під таким непоетичним словом річ? Справа в тому, що значення німецького слова «Ding» відрізняється від значень російського «річ» і українського «річ». Рильке включав у це поняття не зовсім те, що звикли називати річчю ми, а трактував його значно глибше й ширше. Це не тільки нерухомі предмети, пам'ятники архітектури, скульптури, але і явища природи, тваринні й навіть біблійні образи. От як, наприклад, поет описує Ісус у вірші «
Сад Гефсиманский»:

Весь сірий, серед попелястого листя,Він був маслин що звисали пропиленней.Він ішов, не виймаючи головиЗ розпеченої глибини долонь 
Переклад Костянтина Богатирьова

«Зображуючи речі, поет використовує те, чому навчився в геніального скульптора Родена, — уміння бачити космос в окремому предметі й через нього вдивлятися навіть у саму скромну річ, щоб проникнути в її сутність, її глибинне життя». Серед найбільш відомих так званих « віршів-речей» (ньому. Ding-Gedicht) —
«Пантера»,
«Фламінго»,
« Вікно-Троянда»,
«Собор».

Вершиною творчості Рильке вважають два збірники —
«Дуинские елегії» і
«Сонети до Орфею», що вийшли в 1923 м. Слід зазначити, що Орфей — улюблений образ Рильке. До названого циклу до нього поет звертається у вірші
«Орфей. евридика. Гермес» (1907). Солодкоголосий співак Орфей, породжений фантазією стародавніх греків, з'являється у творчості поета символом мистецтва, що перетворює мир, вносячи в нього красу й гармонію

Орфеем ХХ століття називають і самого Рильке, чий поетиче­ский голос мав воістину магічну силу. Його неповторне звучання перервала хвороба. Великий поет умер від лейкемії в грудні 1926 г. в одній із клінік Швейцарії. Але подібно тому, як голос міфологічного Орфея не подвластен часу, так і голос Рильке продовжує звучати в душах всі нових і нових читачів. Якось поет написав: «Якщо ви мене шукаєте, шукайте мене у вашім серці. Якщо я там буду залишатися, я буду жити й далі». Його вірші не припиняють подорож у часі й просторі. Мандрівки в древа поезії тривають

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы