Творчий шлях Алена Лесажа

Лесаж народився в Сарзо в Нижній Бретані (тепер деп.Мор-биан) у сім'ї нотаріуса. Батьки Лесажа рано вмерли, і опікуни віддали хлопчика в єзуїтський коледж. Після його закінчення він в 1692 р. поїхав у Париж, надійшов у Паризький університет, вивчав там філософію й право. Закінчивши університет, якийсь час займався адвокатурами. Згодом звернувся до літературної роботи й став письменником-професіоналом. Все своє життя Лесаж бідував, проте ніколи не шукав заступників-меценатів; вів скромний спосіб життя в сімейному колі, не гнався за пенсією або нагородами, але в плині всього життя зберігав шляхетну незалежність характеру

Творчий шлях Лесаж почався з перекладів. Першою його публікацією був вільний переклад 42 листів давньогрецького письменника Аристенета, що жив в IV ст. до н.е. («Lettres galantes d'Aristenete», 1695). Переклади й вільні обробки п'єс іспанських драматургів Л. де Веґи, П. де Кальдерона, Рохаса Соррильи ввійшли в збірник Лесажа «Іспанський театр» («Theatre espagnol», 1700). Перейшовши до оригінальної творчості, Лесаж продовжував використовувати іспанську тематику, тепер уже лише як умовну оболонку для вільного показу французької дійсності

Першою оригінальною п'єсою Лесажа стала одноактна комедія «Криспен, суперник свого хазяїна» («Crispin, rival de son maftre», 1707), що була вільним перекладом іспанської п'єси Д. Уртадо де Мендоси. Л. використовував традиційний театральний образ спритного й розумного слуги (П. Скаррон, Ж.Б. Мольер), але змінив стару сюжетну схему: у його комедії слуга краде й бреше, щоб самому «вийти в люди». Криспен стає суперником зубожілого дворянина Валера, намагаючись скорити його заможну наречену - міщанку Анжеліку. Вся його енергія спрямована лише на те, щоб будь-яким шляхом розбагатіти. Лесаж виявив себе в «Криспене» майстром живого й дотепного діалогу, спадкоємцем мольеровской комедійної традиції. П'єса була поставлена в привілейованому паризькому театрі «Комеди Франсез».

Найвідомішим добутком Лесажа стала сатирична комедія «Тюркаре» («Turcaret», 1709). У ній висміяні паразитизм знаті й грабіжництво буржуазії, а також виведений образ всесильного відкупника-фінансиста, що став популярним у французькому театрі XVIII ст. (Данкур, П.К. де Мариво, Вольтер). Колишній лакей, спритний Тюркаре, став мільйонером, обманюючи, розоряти інших. У комедії показано, як він сам стає жертвою: його кохана баронеса обкрадає Тюркаре, що у свою чергу, обманює й грабує її коханець - кавалер. Плину цього життя піддається слуга Фронтен: «Ми общипуємо спокусницю, спокусниця розоряє ділка, ділок грабує інших». Саме Фронтен, ще більш спритний і обачний, чим грубий і легковірний Тюркаре, іде на зміну тодішнім хазяям життя: «Тепер царство Тюркаре кінчене й починається наше!» Навколо п'єси ще до її постановки розгорнулася боротьба. Відкупники, банкіри, купці, боячись суспільної думки, пропонували Лесажу 100 тисяч франків, щоб він відмовився від постановки. П'єса була поставлена в «Комеди Франсез», актори якого відмовлялися грати «Тюркаре» (театр був залежний від заможних відкупників), по разрешениею дофіна

Після полеміки навколо «Тюркаре» обурений Лесаж відмовився співробітничати з «Комеди Франсез». Він перейшов у Ярмарковий театр, для якого в плині 1712-1735 р. написав понад 100 комедій, водевілів, пародій, комічних опер. Використовуючи комічні маски народного театру (Арлекін, Лікар, Панталоне) і казковий матеріал (арабські казки «1001 ночі»), Лесаж уводить соціальні й сатиричні мотиви, пропагує просвітительські ідеї. У них широко використовувалися пантоміма, музика, співу, танці. Лесаж ретельно підбирав мелодії до куплетів своїх комедій, вірші в них були органічно пов'язані з музикою (на вимогу Лесажа, у Ярмарковому театрі почали працювати композитори). Деякі п'єси Лесаж написав разом з іншими драматургами. Лесаж видав 10 томів своїх найкращих комічних опер («Ярмарковий театр, або Комічна опера» - «Le theatre de la Foire, ou l'Opera comique», 1721-1737).

Паралельно із драматичними добутками Лесаж звертався до прози. В 1707 р. він видав свій перший роман «Кульгавий біс» («Le Diable boiteux»), що «народився» з перекладу однойменного іспанського шахрайського роману Л. Велеса де Гевари («Е1 diablo cojuelo», 1641). З роману Гевари Лесаж запозичив зав'язки сюжету й композицію: студент Клеофас попадається в лабораторію астролога, у якій знаходить в одній із численних колб замкненого біса Асмодея, що просить Клеофаса випустити його звідти, обіцяючи за це «показати йому все, що робиться у світі». Клеофас звільняє Асмодея, і, той знявши даху з будинків, показує йому теперішнє життя Мадрида у всій її потворній наготі. Цей фантастичний прийом дозволив Лесажу зобразити під видом іспанської дійсності французькі звичаї тих часів і ряд реальних персонажів. У живих епізодах роману виникають персонажі різних соціальних прошарків і професій. Але всі вони - судді й ченці, банкіри й лікарі - корисливі, марнолюбні, лицемірні

В 1732 р. з'явився ще один роман Лесажа - «Пригоди Роберта Шевальє, на прізвисько Бошен, капітана флібустьєрів у Нової Франци. В основу роману був покладений щоденник канадського пірата Бошена, що грабував англійські торговельні судна, а потім залишив цей промисел і приїхав доживати свої дні у Франції. Роман незакінчений, оскільки щоденник не був переведений до кінця. В «Пригодах Роберта Бошена» описані різні пригоди цього пірата на суші й у море, його грабежі, веселі витівки, перебування у в'язниці й в американських містах. Лесаж підносить у своєму романі дуже точний опис американського життя з усією її специфікою, аж до тубільних назв окремих предметів і навіть цілих фраз, узятих з мови ірокезів і негрів. Добуток є першим зразком морського роману в літературі Франції

Умер Лесаж 17 листопада 1747 р. у м. Булонь-Сюр-Мер (тепер деп. Па-де-Кале).

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы