Художній сюжет трагедії Пушкіна «Кам’яний гість»

4 листопада 1830 р. Пушкін закінчив трагедію «Кам'яний гість». У порівнянні з попередніми маленькими трагедіями «Кам'яний гість» означав не тільки новий предмет художнього дослідження, але й звертання до інших часів і інших народів. Трагедія написана на відомий літературний сюжет, якому віддали данина захоплення серед інших і Мольер, і Байрон. Але пушкінська розробка сюжету не повторює ні Мольера, ні Байрона й нікого іншого. Вона найвищою мірою оригінальна. Однієї з найцікавіших поетичних знахідок Пушкіна з'явився образ Лаури. У жодній з легенд об Дон Жуане такого персонажа немає. Лаура в трагедії Пушкіна живе сама по собі, як яскрава індивідуальність, і вона підсилює звучання теми Дон Гуана. Вона як його дзеркальне відбиття, як його двійник. У ній і через неї затверджується торжество Дон Гуана, сила, і чарівність, і влада його особистості - верб їй же повторюються деякі важливі його риси.

Вони обоє не просто вміють любити, але вони поети любові. У них сильна стихія імпровізації, вільного пориву, вони однаково й у любові й у житті вільно віддаються натхненню й уміють собою, неповторністю своєї особистості наповнити щомиті свого життя й життя тих, на кого вони звернули свій погляд і своє серце. Звичайно, це насамперед ставиться до Дон Гуану. Лаура тільки епізодично зайнята в сюжеті, Дон Гуан - його центр і осередок. Художнє дослідження спрямоване в першу чергу на нього. Дон Гуан не просто шукач любовних пригод, але найбільше ловець серць. Уловлюючи чужі - жіночі - душі й серця, він затверджує себе в житті, затверджує незрівнянну повноту свого життя. Аполлон Григор'єв визначив його як «вічно прагнучого життя натуру» . Він поет, не любові тільки - він поет життя. Він щохвилини іншої - і щохвилини щирий і вірний собі. Він щирий з усіма своїми жінками. Щирий він і тоді, коли говорить донні Ганні:

  • ...Так, розпусти довго був покірний учень,
  • Я с тої пори, як вас побачив я,
  • Мені здається, я весь переродився
  • Вас полюбя, люблю я чеснота
  • И в перший раз смиренно перед нею
  • Тремтячі коліна схиляюся

Він говорить донні Ганні правду - як і колись, завжди, говорив тільки правду. Однак це правда миті. Юний поет у всіх проявах свого характеру й страсті. Для нього любов - це захоплива до кінця музична, пісенна стихія. Всі | розвиток дії трагедії, всі головні в ній події, пов'язані з Дон Гуаном, зводяться до його прагнення досягти граничного торжества: спершу інкогніто він домагається розташування донни Ганни, потім запрошує Командора переконатися у своєму торжестві, потім розкриває інкогніто для того, щоб донна Ганна полюбила його незважаючи ні на що, у його власній якості. Все це щабля досягнення все більшої й більшої повноти перемоги. І в цьому укладене вже зерно трагедії. Трагедії- тому що повне торжество, як це скупчилося з Дон Гуаном і як це часто буває в житті, називається одночасно й погибеллю.

Бєлінський назвав трагедію «Кам'яний гість» «без усякого порівняння, кращим і вищим у художнім відношенні створенням Пушкіна». Якщо трагедія й не найкраще, те, у всякому разі, одне із кращих і оригинальнейших творів Пушкіна. На відміну від деяких традиційних подань об Дон Шуані герой Пушкіна не просто зухвалий гуляка й залицяльник, не просто жагучий коханець і марнотратник життя, але насамперед - людський характер. У Пушкіна Дон Гуан теж - як і всі герої його маленьких трагедій - зображений на «найвищому рівні». І це-те боліді всього й зробило його трагедію й велике художнє відкриття, і разом з тим відкриттям у сфері психологічної й філософської.

Маленькі трагедії Пушкіна зв'язані між собою й багато в чому подібні один одному. Різні по характері скажете, вони будуються по єдиному художньому законі. Закони театру й лірики рівною мірою лежать в основі їхньої композиції. Це явно не звичайні, не традиційні драми. Говорячи про Грибоєдова, Пушкін помітив: «Драматичного письменника повинне судити за законами, їм самим над собою визнаним». Ці слова Пушкіна варто особливо пам'ятати, коли мова йде про його власні маленькі трагедії. Вони будуються на принципах, дотоле в літературі невідомих, вони є справді новаторськими драматичними формами. Це драми з обмеженою зовнішньою дією й більшою внутрішньою, ліричною й філософським, напругою, це драматичні сцени, у яких все истинно відбувається відбувається в душах людей.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Энциклопедия Школьника – содружество русского слова и литературы